не доверяй тому,кто скажет"к спасению извилист путь..."
кто заплатил твой долг пред Богом,не даст с пути тебе свернуть.
создавших памятник бумажный и букв любители святых,
на те же грабли встают дважды и Богу дела нет до них.
поверь,Творцу совсем не важно твоё желанье угодить
Он ищет тех,кто ,безусловно,других как Он умел любить.
иследуй лично волю Бога,Господь умеет говорить!
судить о всём духовный может,духовных миру не судить.
любовь грехи покрыть умеет-
здесь вся причина бытия,
не человечества всецело
а личная любовь твоя !
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Эт точно: Твой Путь, это твой Путь - и ни кто небе не указ, кроме Бога!
Ты ни когда не повторишь чей-то путь, ибо он "чей-то" а не твой. Лови (коль можешь) первую мысль от Него, Доверяй и Действуй!... вот собственно и всё. Остальное - блукание словами...
Удачи! Помогай Бог!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
